Захист прав підозрюваного при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

УДК 343.131.5: 343.126.2

 

Винокуров О.В.

аспірант кафедри правосуддя Київського національного  університету  імені Тараса Шевченка, адвокат

науковий керівник – Кучинська О.П., д.ю.н., професор

 

ЗАХИСТ ПРАВ ПІДОЗРЮВАНОГО

ПРИ ОБРАННІ ЗАПОБІЖНОГО ЗАХОДУ У ВИГЛЯДІ

ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ

 

PROTECTING THE RIGHTS OF SUSPECT

IN THE ELECTION OF A PREVENTIVE MEASURE AS DETENTION

 

Стаття присвячена актуальним питанням захисту прав, свобод та за­конних інтересів підозрюваного при застосуванні запобіжного за­ходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному про­вадженні України. Зазначено, що незважаючи на винятковість та суворість тримання під вартою, рівень застосування цього виду запобіжного заходу у кримінальному проваджені залиша­ється на досить високому рівні, що й обумовлює пильну увагу науковців до проблеми захисту  прав підозрюваного при його обранні.

Ключові слова: сторона захисту, захисник, запобіжні заходи, тримання під вартою, кримінальне провадження, досудове розслідування, права підозрюваного.

Статья посвящена актуальным вопросам защиты  прав, свобод и за­конных интересов подозреваемого при применении меры пресе­чения в виде содержания под стражей в уголовном про­изводстве Украины. Отмечено, что, несмотря на исключительность и строгость содержания под стражей, уровень применения этого вида меры пресечения в уголовном производстве остается на достаточно высоком уровне, что и обусловливает при­стальное внимание ученых к проблеме защиты прав подозреваемого  при его избрании.

Ключевые слова: сторона защиты, защитник, меры пресечения, содержание под стражей, уголовное производство, досудебное расследование, права подозреваемого.

Article is devoted to the relevance of the protecting of the rights, freedoms and legitimate inter­ests of the suspect in the application of preventive measures in the form of detention in criminal proceedings of Ukraine. It is noted that, despite the exclusiveness sand severity of detention, the use of this type of preventive measure in criminal proceedings is quite high, which causes the attention of scientist’s regarding to the protecting of suspect rights in the election.

Key words:  the defense, defender, precautions, detention, criminal proceedings, pre-judicial investigation, rights of suspect.

Постановка проблеми. Відповідно до Конституції України (ст. 3) людина, її життя й здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпе­ка визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права й свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Ці положення знаходять своє подальше розкриття в ст. 29 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду та лише на підставах і в порядку, встановлених законом [1, ст. 29].

Конкретизуючи втілені в Конституції України ідеї про пріоритет особистості, її прав і свобод, у  Кримінальному процесуальному кодексі України законодавець одним із завдань кримінального провадження закріпив захист особи від незаконного та необґрунтованого обвинувачення, засудження та необґрунтованого процесуального  примусу, обмеження її прав і свобод (ст. 2 КПК України).

Найсерйозніші обмеження прав особи на свободу та особисту недоторканність в кримінальному процесі виникають якраз  при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Відповідно і захист від незаконного та необгрунтованого застосування взяття під варту повинен здійснюватися на досить високих теоретичному і практичному рівнях.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання захисту прав особи у кримінальному провадженні досліджувалися у працях Я.С. Авраха, В.Д. Адаменка, С.А. Альперта, С.П. Бекешка, А.М. Бірюкової, Т.В. Варфоломеєвої, Ю.І. Великосельського, С.М. Даровських, П.С. Елькінд, Я.П. Зейкана, С.О. Ковальчука, Л.Д. Кокорева, А.Ф. Коні, Т.В. Корчевої, З.В. Макарової, П.М. Маланчука, М.А. Маркуш, В.В. Молдована, Я.О. Мотовіловкера, Т.В. Омельченка, О.В. Попелюшка, В.М. Савицького, Ю.І. Стецовського, М.С. Строговича, Г.І. Чангулі, І.Я. Фойницького, Ю.В. Хоматова, О.Г. Яновської та ін. Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню діяльності сторони захисту, ряд питань, пов’язаних із захистом прав підозрюваного при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишаються недослідженими.

Метою статті є дослідження та визначення змісту діяльності захисника, особливостей захисту прав та законних інтересів підозрюваного при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і за результатами запропо­нувати пропозиції та рекомендації щодо удосконалення чинно­го кримінального процесуального законодавства України з цих питань.

Виклад основного матеріалу. Тримання під вартою є  найсуворішим запобіжним заходом, який максимально обмежує права та свободи людини і громадянина, зокрема право на свободу й особисту недоторканність. Він повинен обиратися лише тоді, коли інші запобіжні заходи не можуть забезпечити належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого.

М. В. Духовський зазначив: «…арешт повинен бути лише крайнім, виключним заходом, коли через серйозність злочину без нього не можна обійтися» [2, с. 268]. П. І. Люблінський теж зауважував, що на взяття під варту закон повинен дивитися як на виключний захід, зумовлений справжньою необхідністю [3, с. 463]. П. М. Давидов та П. П. Якимов аргументували: «Санкція на арешт повинна даватися… коли іншим заходом неможливо замінити арешт» [4, с. 16].

Схожої думки дотримується і Комітет Міністрів Ради Європи (п.п. «b» і «g» ч. 1 Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи № (65) 11 від 9 квітня 1965 р. «Взяття під варту» [5] та пп. 1 та 9 ч. 2 Рекомендації R(80) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи від 27 червня 1980 р. «Про взяття під варту до суду») [6].

В свою чергу, Європейський суд з прав людини (надалі – ЄСПЛ) вказує, що взяття під варту – це «такий серйозний захід, який виправданий лише тоді, коли інші, менш серйозні заходи, були розглянуті та визнані недостатніми для забезпечення інтересів людини і суспільства» (рішення ЄСПЛ «Вітольд Литва проти Польщі» від 4 квітня 2000 р.) [7].

Як свідчать статистичні дані Державної судової адміні­страції України, упродовж І півріччя 2015 року слідчими суддями місцевих судів розглянуто 8,2 тис. клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, що на 26,7 % менше порівняно з І півріччям 2014 року (задоволено 7,8 тис., або 94,9 %), 106 клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, що на 62,7 % менше порівняно з І півріччям 2014 року (задоволено 93, або 87,7 %), 269 клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді застави, що на 53,3 % менше порівняно з І півріччям 2014 року (задоволено 200, або        74,3 %), 5 тис. клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що на 1,4 % менше порівняно з І півріччям 2014 року (задоволено 4,5 тис., або 91 %), 15,7 тис. клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що на 50,5 % більше порівняно з І півріччям 2014 року (задоволено 9,9 тис., або 63,1 %) [8].

Наведені статистичні дані свідчать про те, що рівень  застосування слідчими суддям запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незважаючи на його винятковість, є найвищим серед загальної кількості розглянутих клопотань про застосування запобіжних заходів.

Тому однією з ключових проблем вдосконалення механізму захисту прав особи у кримінальному провадженні України виступає питання підвищення ефективності діяльності захисника при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На нашу думку, ефективність діяльності захисника під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у великій мірі залежить від професійної підготовки та психологічної стриманості адвоката. Тому, як слушно зазначає Яновська О.Г., з метою забезпечення дійсно ефективної професійної діяльності адвоката, в тому числі в кримінальному провадженні, необхідно дотримуватись високих професійних та етичних стандартів при наданні особі доступу до адвокатської професії [11, с 111].

Слід погодитись із Бубир Ю.В., яка вважає, що визначити обсяг та зміст дій адвоката з приводу надання правової допомоги у кожному кримінальному провадженні заздалегідь неможливо. Її характер залежить від особливостей розслідування, виду та категорії кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа [12, с 42].

Водночас, на підставі правового аналізу норм Кримінального процесуального кодексу України і власної адвокатської практики автора, вважаємо доцільним виділити 4 (чотири) ключові аспекти захисної діяльності адвоката при застосуванні до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: 1) конфіденційне побачення і встановлення психологічного контакту з підозрюваним; 2) збирання доказів, які спростовують підозру та  можуть сприяти відмові в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; 3) безпосередня участь в розгляді слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою; 4) оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

  1.  Конфіденційне побачення і встановлення психологічного контакту з підозрюваним. Захисник вживає заходів для проведення конфіденційного побачення із  підзахисним на підставі п. 5 ст. 46 КПК України. Слід відзначити, що на сьогодні чинним законодавством не регламентований порядок здійснення конфіденційного побачення захисника із підозрюваним. Лише вказано, що такі зустрічі можуть відбуватись під візуальним контролем уповноваженої службової особи, але в умовах, що виключають можливість прослуховування чи підслуховування [9, с. 31].

Конфіденційне побачення захисника з підзахисним має величезне значення для здійснення захисту. Під час нього адвокат з’ясовує сутність справи, обставини затримання, відношення підзахисного до підозри з метою вибору в подальшому засобів і способів захисту.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов’язані роз’яснити підозрюваному, обвинуваченому його права [9, с. 12]. Водночас, на практиці слідчий, прокурор дуже часто не користуються довірою у підозрюваної особи, у зв’язку із чим одним із фундаментальних завдань адвоката при конфіденційому побаченні є роз’яснення підзахисному його прав і обов’язків, і порядку їх реалізації.

  1. Збирання доказів, які спростовують підозру та  можуть сприяти відмові в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Після встановлення психологічного контакту між захисником і підозрюваним, слід повідомити останньому обставини, що приймаються до уваги слідчим суддею при обранні запобіжного заходу згідно зі ст. 178 КПК України, а саме: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров’я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини [9, с. 95].

Усвідомлюючи такі обставини, підозрюваний може надати адвокату корисну для захисника інформацію щодо наявності позитивних характеристик підозрюваного за місцем проживання, роботи чи навчання,  повідомити про тяжкі сімейні обставини, наявність захворювань, стійких соціальних зв’язків, перебування на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей, постійного місця роботи, грошових коштів на банківському рахунку тощо, що може бути використано захисником при підготовці заперечень проти обрання  запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захиснику потрібно узгодити із підозрюваним питання щодо необхідності виклику свідків для допиту під час розгляду клопотання про застосування тримання під вартою, а також визначитись із обсягом матеріалів, які доцільно дослідити в суді у відповідності до положень ч. 4 ст. 193 КПК України.

Стороні захисту необхідно вжити найактивніших заходів та дій з пошуку і витребуванню необхідних доказів, які можуть  підтвердити наявність обставин, що враховуються слідчим суддею при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та свідчать про наявність можливості обрання менш суворого запобіжного заходу, оскільки у кримінальному провадженні Україні терміни, надані стороні захисту для здійснення цих дій, є надто скороченими.

Таким чином, для здійснення ефективного захисту підозрюваного при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою адвокату необхідно проявити значну активність, щоб в найкоротший час (з моменту від першої зустрічі захисника  з підозрюваним до розгляду слідчим суддею клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) зібрати відомості про обставини і факти, наявність яких може сприяти ухваленню рішення про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

  1. Безпосередня участь в розгляді слідчим суддею клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Згідно ч. 1, 2 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого  здійснюється досудове розслідування. Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування заходів заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше, ніж за три години до початку розгляду клопотання [9, с. 101].

На нашу думку, трьохгодинний термін, передбачений у ч. 2 ст. 184 КПК України, значно обмежує можливості сторони захисту щодо отримання доказів та надання заперечень проти необхідності обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, КПК України не передбачено обов’язку слідчого, прокурора надати копію клопотання та матеріалів, яким воно обґрунтовується, захиснику, що на практиці також обмежує можливості захисту.

Вважаємо, що ч. 2 ст. 184 КПК необхідно викласти в новій редакції, а саме: «Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому та їх захиснику не пізніше, ніж за двадцять чотири години до початку розгляду клопотання в суді».

Критерії для обрання запобіжного заходу, передбачені ст. 194 КПК України, згідно з якою під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять докази, надані сторонами кримінального провадження, обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні [8].

Таким чином, ключовим завданням захисника на даній стадії є переконання слідчого судді у необхідності постановлення ухвали про відмову в задоволенні клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка приймається за умови, що під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обставин, передбачених пунктами 1,2, 3 ч. 1ст.  194 КПК України.

  1. Оскарження ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.  В разі необґрунтованого обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,  сторона захисту вправі  подати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 5 (п’яти) днів з дня її оголошення (ч. 1 ст. 395 КПК України).

В практичній діяльності адвоката найчастіше саме ці аспекти складають зміст правової допомоги підозрюваному на стадії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Отже, ефективний захист прав і свобод підозрюваного від необґрунтованого процесуального примусу при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залежить не тільки від правильних процесуальних дій адвоката, але і від його активної позиції, професійної компетентності та психологічної стриманості

Висновки. Вважаємо, що запропоновані зміни та доповнення до положень чинного КПК України сприятимуть більш ефективному дотриманню прав, сво­бод та законних інтересів підозрюваного під час застосування запобіж­ного заходу у вигляді тримання під вартою у практичній діяльності. Порушені у статті питання не є остаточними і потребують окремого дослідження та наукового вивчення.

 

 

 

 

 

 

 

Література:

  1. Конституція України від 28.06.1996 р. (зі змінами та доповненнями) II Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 29.
  2. Духовский М. В. Русский уголовный процесс / М. В. Духовский. – М.: Изд-во М. В. Клюкина, 1905. – 472 с.
  3. Люблинский П. И. Свобода личности в уголовном процессе. Ме-ры, обеспечивающие неуклонение обвиняемого от правосудия / П. И. Люблин-ский. – СПб., 1906. – 701 с.
  4. Давыдов П. М. Применение мер процессуального принуждения по основам уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик. Учебное и практическое пособие (под ред. И. И. Семеринова) / П. М. Давыдов, П. П. Якимов. – Свердловск, 1961. – 118 с.
  5. Взяття під варту: Резолюція Комітету Міністрів Ради Європи № 65 11 від 9 квітня 1965 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: sergei-nasonov.narod.ru/Straga.doc.
  6. Про взяття під варту до суду: Рекомендація R(80) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Ради Європи від 27 червня 1980 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/…/ cgiirbis_64.exe?
  7. Рішення ЄСПЛ «Вітольд Литва проти Польщі» від 4 квітня 2000 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/SO0811.html.
  8. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріа­лів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Київ за І півріччя 2015 року: http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html.
  9. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 9 лют. 2015 р.: (офіц.. текст). – К.: Паливода А.В., 2015. – 328 с.
  10. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» від 04.04.2013 № 511- 550/0/4-13 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0511740-13.
  11. Яновська О.Г. Правова та соціальна природа адвокатської професії / О.Г. Яновська // Вісник кримінального судочинства. -  2015. — № 2. – С. 108-113.
  12. Бубир Ю.В. Система гарантій прав підозрюваного під час застосування запобіжних заходів / Ю.В. Бубир. // Форум права : електрон. наук. фах. вид. Харк. нац. ун-т внутрішніх справ. – 2013. — № 4. С. 40-46.
Highslide for Wordpress Plugin