Оскарження тримання під вартою актуальні аспекти захисту

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова

експертиза; оперативно-розшукова діяльність

УДК 343.131.5

Винокуров Олександр Вікторович,

аспірант кафедри правосуддя Київського національного  університету імені Тараса Шевченка, адвокат

 

ОСКАРЖЕННЯ ТРИМАННЯ ПІД ВАРТОЮ: АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ

Challenging the custody: actual aspects of the defense

 

У статті досліджено актуальні теоретичні та  практичні проблеми захисту прав і свобод підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначено, що оскарження тримання під вартою є важливою гарантією захисту підозрюваного від незаконного і необгрунтованого взяття під варту та недопущення нелюдських умов утримання під вартою. Автором запропоновано внести зміни до чинного кримінального процесуального законодавства, спрямовані на підвищення рівня захисту прав і свобод підозрюваного при оскарженні тримання під вартою.

Ключові слова: захисник, слідчий суддя, тримання під вартою, оскарження, кримінальне провадження, досудове розслідування, підозрюваний.

В статье исследованы актуальные теоретические и практические проблемы защиты прав и свобод подозреваемого, к которому применена мера пресечения в виде содержания под стражей. Указано, что обжалование содержания под стражей является важной гарантией защиты подозреваемого от незаконного и необоснованного заключения под стражу и недопущения нечеловеческих условий содержания под стражей. Автором предложено внести изменения в действующее уголовное процессуальное законодательство, направленные на повышение уровня защиты прав и свобод подозреваемого при обжаловании содержания под стражей.

Ключевые слова: защитник, следственный судья, содержание под стражей, обжалование, уголовное производство, досудебное расследование, подозреваемый.

The article addresses features of the actual theoretical and practical moments of the rights and freedoms protection of the suspect, against whom a measure of restraint has been enforced. Author noticed that challenging the custody is an important guarantee of a suspect defense against illegal and unproven commission to custody and non-admission of subhuman conditions of custody. The author has proposed the amendments to the enforceable criminal procedure law of Ukraine aimed at level upgrading rights and freedoms protection of the suspect in the course of challenging the custody.

Key words: defense counsel, investigating judge, custody, challenging, criminal proceedings, pre-trial investigation, suspect.

Постановка проблеми. Однією із ключових гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів  підозрюваного на досудовому розслідуванні у кримінальному провадженні є можливість реалізації права на оскарження дій та рішень слідчого, прокурора та слідчого судді.

Таке право гарантоване статтею 55 Конституції України, згідно якої кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  Крім того, згідно п. 8 ч. 3 ст.  129 Конституції України однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом [1].

Пунктом 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі – КЗПЛ) визначено, що кожен, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним  [2].

Частиною 2 ст. 24 Кримінального процесуального кодексу України (надалі – КПК) передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді [3,  с. 14].

Водночас, практична реалізація стороною захисту права на оскарження тримання під вартою, незважаючи на суттєві законодавчі гарантії, свідчить про те, що інститут оскарження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою потребує подальшого нормативного вдосконалення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичним та практичним проблемам, пов’язаним із оскарженням рішень, дій та бездіяльності на стадії досудового розслідування  приділялась увага у наукових працях таких вчених, як О.К. Антонович, О.М. Артамонов, С.В. Бєлобородов, В.Д. Бринцев, В.Л. Будінков, І.В.  Гловюк, Н.В. Григор’єва, І.Р. Дочія, І.І. Зарева, Л.М. Кирій, М.О. Колоколов, О.В. Кондратьєв, Н.С. Куришева, А.І. Алієв, В.І. Летучих, В.Т. Маляренко, П.С. Морозов, О.В. Носкова, В.В. Сідоров, Ю.В. Скрипіна, А.Р. Туманянц, Г.В. Федотова, О.Ю. Цурлуй, Л.В. Черечукіна, В.Г. Чернухін, А.І. Чорнобук, О.Г. Шило, О.Г. Яновська, Р.В. Ярцев та інших.

Однак до цього часу деякі питання захисту прав і свобод підозрюваного при оскарженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишаються недослідженими.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження теоретичних та практичних проблем захисту  прав, свобод та законних інтересів підозрюваного при оскарженні застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за результатами якого будуть зроблені пропозиції про внесення змін до чинного кримінального процесуального законодавства України.

Виклад основного матеріалу. Оскарження ухвали слідчого судді про обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є завершальним етапом діяльності захисника під час взяття під варту на стадії досудового розслідування.

На цій стадії кримінального провадження сторонами в апеляційному порядку, відповідно ч. 1 ст. 309 КПК, можуть бути оскаржені такі ухвали слідчого судді, пов’язані з триманням під вартою: 1) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні; 2) про продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні. Інші ухвали слідчого судді з питань, пов’язаних із взяттям під варту, апеляційному оскарженню на стадії досудового розслідування не підлягають.

Враховуючи зміст функції захисту у кримінальному провадженні, стороною захисту до апеляційного суду оскаржуються ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про продовження строку тримання під вартою.

Як слідує з проведеного Апеляційним судом  міста Києва узагальнення «Аналіз причин скасування ухвал місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою за період з 01 січня 2013 року по 30 червня 2013 року», за перше півріччя 2013 р. апеляційним судом м. Києва переглянуто 1115 ухвал слідчих суддів місцевих судів. Із загальної кількості розглянуто – 1048, залишок складає 67. З числа переглянутих ухвал скасовано з постановленням нової ухвали — 197, залишено ухвалу слідчого судді без змін – 647. З цієї кількості справ перевірено: а) 147 справ про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких залишено без змін 125 (85,03 % ), скасовано і постановлено нову ухвалу 16 (10,88 %), відмовлено у відкритті провадження 1 (0,68%), закрито апеляційне провадження 5 (3,40 %); б) 115 справ про продовження строку тримання під вартою, з яких залишено без змін 72 ( 62, 61% ), скасовано і постановлено нову ухвалу 27 ( 23, 48% ), відмовлено у відкритті провадження 6 (5, 21%), закрито апеляційне провадження 10 ( 8, 70% ) [4].

Як свідчать дані судової статистики за 2015 рік, за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвал слідчих суддів щодо 16,1 тис. осіб ухвали залишено без змін стосовно 11,1 тис. осіб, або 68,6 %, скасовано – щодо 5,1 тис. осіб, або 31,4 % [5].

Зазначені статистичні показники судової практики свідчать про те, що слідчими суддями місцевих судів, нерідко допускаються помилки при вирішенні питання щодо застосування або продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, і дана тенденція не зменшується.

При цьому основними причинами скасування ухвал місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою є: необґрунтоване взяття під варту, порушення вимог кримінального процесуального закону щодо територіальної підсудності розгляду клопотань, проведення розгляду клопотань у відсутність захисника підозрюваної особи у справах, в яких його присутність є обов’язковою, не визначення розміру застави, визначення слідчими суддями завідомо непомірно великих або занадто малих розмірів застави тощо.

При оскарженні тримання під вартою захиснику варто вживати найактивніших заходів задля недопущення судової помилки при взятті особи під варту, в тому числі, ініціювати шляхом подання апеляційної скарги перегляд незаконної та необґрунтованої  ухвали слідчого судді про застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Статтею 310 КПК визначено, що оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному провадженні [3, с. 177].

Порядок перевірки ухвал слідчого судді, регламентований ст. 422 КПК, відрізняється від провадження в суді апеляційної інстанції з розгляду судових рішень, ухвалених судом першої інстанції (частини 1 і 2 ст. 392 КПК), за предметом оскарження, порядком (зокрема дії, передбачені статтями 398399 КПК, при розгляді скарги на ухвалу слідчого судді не проводяться) і строками розгляду [6].

Відповідно до ч. 1 ст. 422 КПК України, отримавши апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, суддя-доповідач невідкладно витребовує з суду першої інстанції відповідні матеріали та не пізніше як за день до апеляційного розгляду цієї скарги повідомляє особу, яка її подала, прокурора та інших заінтересованих осіб про час, дату і місце апеляційного розгляду [3, с. 229].

У зв’язку із тим, що ч. 1 ст. 422 КПК України не деталізує поняття «невідкладно», ВССУ у п. 20 листа від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» зазначив, що поняття невідкладно слід розуміти, як «в день надходження скарги до суду або на наступний день».

Разом з тим, дуже часто трапляються випадки, коли в день слухання справи апеляційним судом матеріали провадження про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще не надійшли до апеляційного суду, що на практиці спричиняє затягування розгляду справи, надмірне позбавлення особи свободи та тримання її під вартою.

Крім того, норма ч. 1 ст. 422 КПК України не визначає, які саме «відповідні матеріали» витребовуються апеляційним судом для належного розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді по суті, що може призвести до неоднакового тлумачення цієї норми суддями апеляційного суду, і, як наслідок, до ухвалення незаконного і необгрунтованого судового рішення.

У зв’язку із цим у ч. 1 ст. 422 КПК словосполучення «відповідні матеріали» варто замінити словосполученням «матеріали, що стали підставою для постановлення ухвали слідчого судді», а також законодавчо конкретизувати строк витребування цих матеріалів з суду першої інстанції та строк їх направлення до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 422 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді розглядається не пізніше як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції [3, с. 229].

З цього приводу у тому ж таки п. 20 листа ВССУ від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13 деталізовано, що визначений у ч. 2 ст. 422 КПК строк апеляційного розгляду, через використання законодавцем слова «розглядається», свідчить про те, що у цих часових межах суд апеляційної інстанції має розпочати розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Тобто якщо в судове засідання на судовий виклик суду не з’явився учасник кримінального провадження, участь якого відповідно до КПК чи за рішенням суду є обов’язковою, суд з власної ініціативи може застосувати до неї привід або вжити інших заходів для забезпечення її участі в судовому засіданні та призначити судове засідання на інший день [6].

Знову ж таки, варто відмітити недоліки законодавчої техніки ч. 2 ст. 422 КПК України, оскільки подібне тлумачення норм КПК України з урахуваннями листа ВССУ від 05.04.2013 № 223-558/0/4-13 фактично призводить до того, що строк апеляційного розгляду на ухвалу слідчого судді не обмежений кінцевим терміном, і особа може триматись під вартою протягом невизначеного часу апеляційного розгляду.

В даному аспекті показовим для вітчизняного кримінального провадження є досвід Франції, кримінальний процес якої містить інститут refere-libere (термін, що перекладається як «невідкладний розгляд питання про свободу особи») [7, с. 357]. Його суть полягає в тому, що одночасно з подачею апеляції на рішення про взяття під варту обвинувачений має право направити клопотання про звільнення (ст. 187 КПК Франції), яке підлягає розгляду протягом 3-х діб. Обов’язковим учасником такого засідання є захисник, причому неявка належним чином повідомленого прокурора не є перешкодою до розгляду клопотання. Після заслуховування доводів сторони захисту виноситься невмотивоване рішення, яке оскарженню не підлягає. У разі відхилення клопотання обвинувачений залишається під вартою і чекає розгляду апеляційної скарги. Якщо воно задовольняється, рішення судді по свободах та ув’язнених скасовується й обвинувачений негайно звільняється [8, с.  184].

Крім того, ч. 3 ст. 194 КПК Франції визначає, що апеляційну скаргу, що надійшла від обвинуваченого, захисника й цивільного позивача (потерпілого), слідча камера має розглянути в найкоротші строки, що не перевищують 10-ти днів. Якщо в цей строк рішення за скаргою не буде винесено, обвинувачений негайно звільняється з-під варти, за винятком випадків, коли судом були витребувані матеріали справи або наявні інші обставини, що перешкоджають розгляду скарги у встановлений законом строк [8, с. 185].

З огляду на це пропонується у ч. 2 ст. 422 КПК передбачити, що «розгляд апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді призначається не пізніш як через три дні після її надходження до суду апеляційної інстанції». При цьому, варто доповнити ст. 422 КПК України частиною третьою наступного змісту: «Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді має бути розглянута протягом десяти днів з дня її отримання апеляційним судом».

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК визначено, що обвинувачений, який утримується під вартою підлягає обов’язковому виклику для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов’язковою його участь, а обвинувачений, який утримується під вартою, — також у разі, якщо про це надійшло його клопотання [3, с. 220].

Разом з тим, обвинувачений чи підозрюваний, який утримується під вартою, в певних випадках з тих чи інших причин (відсутність необхідних знань, зловживання працівників СІЗО, проблеми поштового зв’язку тощо) не має можливості направити до апеляційного суду клопотання про його особисту участь в апеляційному розгляді, що може призвести до порушення його права на особисту присутність у судовому засіданні.

Крім того, ч. 4 ст. 401 КПК України передбачає  обов’язковий виклик до апеляційного суду лише обвинуваченого. Питання щодо обов’язкової участі під час апеляційного розгляду підозрюваного, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, КПК не вирішене.

Враховуючи вищевикладене, вважаємо за необхідне  викласти ч. 4 ст. 401 КПК України у наступній редакції:  «Підозрюваний чи обвинувачений, який утримується під вартою, підлягає обов’язковому виклику для участі в апеляційному розгляді, якщо в апеляційній скарзі порушується питання про погіршення його становища або якщо суд визнає обов’язковою його участь, а підозрюваний чи обвинувачений, який утримується під вартою, — також у разі, якщо про це надійшло його клопотання або клопотання його захисника».

Проблемним також є питання визначення повноважень апеляційного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді. Так, згідно ч.  3 ст. 407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати і постановити нову ухвалу [3, с. 223].

Як слушно було відзначено А.Р. Туманянц, в ч.  3  ст.  407 КПК не конкретизовано, яку саме ухвалу вправі постановити апеляційний суд за умови скасування ухвали слідчого судді суду першої інстанції. А відсутність єдиного підходу в застосуванні положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК призводить до прийняття апеляційними судами неоднакових рішень за результатами апеляційного розгляду апеляцій на ухвали слідчого судді. Ми погоджуємося з автором в тому, що питання щодо повноважень апеляційного суду за результатами розгляду апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів має бути конкретизовано на законодавчому рівні [9, с. 105].

Варто також відзначити, що чинним законодавством України взагалі не передбачено ефективних засобів правового захисту від неналежних умов тримання під вартою.

17 червня 2015 року Міністерство юстиції України спільно з Комітетом міністрів Ради Європи було проведено круглий стіл з метою обговорення можливих шляхів забезпечення превентивних та компенсаційних засобів правового захисту від неналежних умов тримання під вартою, в ході якого обговорені питання щодо можливості застосування в Україні превентивних та компенсаційних засобів юридичного захисту, запровадження посади спеціального судді, вибору форми судочинства, що буде найкраще підходити для надання ув’язненим можливості отримати відшкодування у зв’язку зі скаргами на умови тримання під вартою в Україні, ухвалення спеціального законодавчого акта, який передбачатиме превентивні та компенсаційні засоби юридичного захисту для оскарження умов тримання під вартою тощо [10].

Ми погоджуємося із тим, що впровадження у кримінальне процесуальне законодавство України  превентивних та компенсаційних засобів юридичного захисту від неналежних умов тримання під вартою є нагальною необхідністю.

Водночас, враховуючи межі цієї статі, комплексність та змістовність проблеми впровадження у національному законодавстві ефективних засобів правого захисту від неналежних умов тримання під вартою, дану проблему буде окремо розкрито у наступних наукових публікаціях автора.

Висновки. З урахуванням вищевикладеного вважаємо, що запропоновані шляхи вдосконалення чинного КПК сприятимуть зміцненню рівня та ефективності захисту прав підозрюваного при оскарженні застосування чи продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підвищать рівень практичної реалізації законодавчих гарантій права особи, підозрюваної у вчиненні злочину, на свободу та особисту недоторканність. Підняті у цій статті проблеми не є остаточно вирішеними і підлягають подальшій науковій розробці.

 

Список використаних джерел:

  1. Конституція України [Електронний ресурс] : Закон від 28.06.1996 № 254к. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/go/254к/96-вр‎.
  2. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/995_004.
  3. Кримінальний процесуальний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 9 лют. 2015 р.: (офіц. текст). – К.: Паливода А.В., 2015. – 328 с.
  4. Аналіз причин скасування ухвал місцевих судів про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою за період з 01 січня 2013 р. по 30 червня 2013 р.  Узагальнення судової практики Апеляційного суду м. Києва. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kia.court.gov.ua/sud2690/uzah/12/.
  5. Аналіз даних судової статистики щодо розгляду справ і матеріалів місцевими загальними судами, апеляційними судами областей та міста Києва за 2015 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sc.gov.ua/ua/sudova_statistika.html.
  6. Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» від  05.04.2013 № 223-558/0/4-13 [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/v0558740-13.
  7. Головко Л.В. Республика Франция [Текст] / Л.В. Головко // Уголовный процес западных государств / под ред. К.Ф. Гуценко. — [изд. 2-е, доп. и испр.]. – М. : Зерцало-М, 2002. – С. 294-402.
  8. Туманянц А. Р. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування: досвід Франції і Німеччини / А. Р. Туманянц // Університетські наукові записки. — 2014. — № 1. — С. 181-187.
  9. Туманянц А. Р. Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування: проблеми застосування / Туманянц Ануш Робертівна // Досудове розслідування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення : матеріали пост. діючого наук.-практ. семінару, 17 жовт. 2014 р. – Харків, 2014. – Вип. 6. – С. 103–106.
  10. Офіційний сайт Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ  [Електронний ресурс]. -  Режим доступу до ресурсу:   http://sc.gov.ua/ua/golovna_storinka/suddi_vssu_vzjali_uchast_u_obgovorenni_ekspertnih_visnovkiv_predstavnikiv_radi_jevropi_cshodo_preven.html.
Highslide for Wordpress Plugin